Чим шкодить крик на дітей?
Чому крик, приниження і погрози не виховують, а шкодять. Дослідження про жорстку вербальну дисципліну, її вплив на поведінку і депресію підлітків і що робити замість крику.
Крик, лайка й приниження — жорстка вербальна дисципліна — шкодять дітям не менше, ніж фізичні покарання. Дослідження Мін-Те Вана і Сари Кенні показало, що підлітки, на яких батьки кричали і яких ображали, мали більше проблем із поведінкою і депресивних симптомів через рік, навіть коли стосунки з батьками загалом були теплими. Метааналіз Елізабет Гершофф і Ендрю Ґроґан-Кейлора показав схожі наслідки для фізичних покарань.
- Крик і образи посилюють, а не зменшують проблеми поведінки.
- Тепло в інші моменти не «скасовує» шкоди від жорсткої вербальної дисципліни.
- Час від часу зірватися може кожен — важить, як ви відновлюєте контакт.
«Скільки можна повторювати?!» — і ось ви вже кричите. Дитина на хвилину завмирає, а потім робить те саме. Ви відчуваєте провину, але наступного разу все повторюється. Чому крик не працює?
Що кажуть дослідження
Мін-Те Ван і Сара Кенні простежили майже тисячу американських сімей з підлітками протягом двох років 1. Батьки повідомляли, як часто кричать на дітей, лаються, ображають. Підлітки, які зазнавали жорсткої вербальної дисципліни в 13 років, мали більше проблем з поведінкою (бійки, брехня, порушення правил) і депресивних симптомів у 14. Найважливіше: теплота батьків в інших ситуаціях не пом’якшувала цих наслідків. І навпаки — погана поведінка підлітків провокувала ще більше крику, створюючи замкнене коло.
Елізабет Гершофф і Ендрю Ґроґан-Кейлор у великому метааналізі показали, що фізичні покарання пов’язані з більшою агресією, антисоціальною поведінкою, психічними проблемами і гіршими стосунками з батьками 2. Вербальна і фізична жорсткість мають багато спільного: обидві лякають дитину замість того, щоб вчити.
Як це виглядає в житті
- Дитина «не чує», поки ви не закричите, — бо звикла.
- Крик зупиняє поведінку на хвилину, але не вчить нічого нового.
- Підлітки відповідають криком на крик.
- Діти, на яких часто кричать, частіше бояться помилитися або, навпаки, стають агресивними.
Що робити
- Підходьте ближче. Торкніться плеча, подивіться в очі, говоріть тихо.
- Помічайте свій гнів рано. Стиснуті щелепи, гаряче обличчя — сигнал зупинитися.
- Робіть паузу. «Мені треба хвилину, щоб заспокоїтися».
- Кажіть, що робити, а не чого не робити. «Іграшки в коробку» замість «не розкидай!».
- Відновлюйте контакт після зриву. Вибачення вчить дитину брати відповідальність.
- Дбайте про себе. Сон, підтримка, відпочинок зменшують кількість зривів.
Більше — «Чим можна замінити покарання дітей?».
Часті запитання
Я накричала на дитину. Що тепер робити?
Заспокойтеся, а потім вибачтеся: «Я накричала. Мені шкода, ти не заслуговуєш на крик. Я була зла, і мені треба було зупинитися». Так ви показуєте, як брати відповідальність.
Як не кричати, коли дитина не слухається?
Помічайте ранні ознаки свого гніву, робіть паузу, підходьте ближче і говоріть тихіше. Подбайте про свій сон і відпочинок — виснажені батьки кричать частіше.
Джерела
- Wang, M., & Kenny, S. (2014). Longitudinal Links Between Fathers’ and Mothers’ Harsh Verbal Discipline and Adolescents’ Conduct Problems and Depressive Symptoms. Child Development, 85(3), 908–923. doi:10.1111/cdev.12143
- Gershoff, E. T., & Grogan-Kaylor, A. (2016). Spanking and child outcomes: Old controversies and new meta-analyses. Journal of Family Psychology, 30(4), 453–469. doi:10.1037/fam0000191
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.