Чому ми звинувачуємо партнера, а себе виправдовуємо?

Чоловік забув купити хліб. Одна дружина подумає: «Він втомився, на роботі завал». Інша: «Йому байдуже до того, що я прошу». Подія та сама, а наслідки для стосунків — протилежні.

Що кажуть дослідження

Томас Бредбері і Френк Фінчем узагальнили дослідження про атрибуції в шлюбі 1. Щасливі й нещасливі пари по-різному пояснюють ті самі події. У нещасливих парах негативні вчинки партнера пояснюють стійкими рисами («він завжди такий»), глобально («він усе так робить») і як навмисні. Позитивні ж вчинки — випадковістю («просто настрій хороший»). У щасливих парах навпаки.

Але чи це лише наслідок невдоволення? Фінчем і Бредбері простежили пари протягом року 2. Звинувачувальні пояснення на початку передбачали зниження задоволення шлюбом згодом — навіть з урахуванням того, наскільки щасливими пари були спочатку і чи мали депресію. Тобто те, як ми думаємо про партнера, саме по собі впливає на стосунки.

Як це виглядає в житті

• «Він запізнився, бо йому байдуже» замість «щось затримало».
• «Вона приготувала вечерю, бо самій хотілося їсти» — помітити добре, але знецінити.
• «Ти ніколи не допомагаєш» після одного пропущеного разу.
• Себе пояснюємо обставинами, партнера — характером.

Що робити

• Ловіть узагальнення. «Завжди» і «ніколи» майже ніколи не правдиві.
• Шукайте альтернативне пояснення. Хоча б одне, де партнер не винен.
• Помічайте хороше і визнавайте його заслугою партнера. «Ти подумав про мене — дякую».
• Питайте, а не вгадуйте. «Що сталося?» замість «я знаю, чому ти так зробив».
• Говоріть про вчинок, а не про людину. «Мене засмутило, що ти не подзвонив» замість «ти безвідповідальний».