Навіщо розповідати дітям історію родини?
Як знання про бабусь, дідусів і родинні історії впливає на самооцінку і стійкість дітей. Дослідження Робін Фівуш про сімейні розповіді.
Діти, які знають історії своєї родини, в середньому мають вищу самооцінку і стійкість. Дослідження Маршалла Дюка, Емі Лазарус і Робін Фівуш показало, що підлітки, які краще знали сімейну історію, мали менше емоційних і поведінкових проблем. Наталі Меррілл і Робін Фівуш описують, як розповіді про попередні покоління допомагають дітям будувати власну ідентичність.
- Знання сімейної історії пов’язане з кращою самооцінкою і стійкістю дітей.
- Найкорисніші історії — про злети й падіння: як родина долала труднощі.
- Важить не стільки факти, скільки спільні розмови про минуле.
«Чи знаєш ти, де виросли твої бабуся і дідусь? Як познайомилися твої батьки? Що пережила родина під час важких часів?» Ці прості запитання виявилися пов’язаними з тим, наскільки стійкою почувається дитина.
Що кажуть дослідження
Маршалл Дюк, Емі Лазарус і Робін Фівуш розробили опитувальник «Чи знаєш ти?» із двадцятьма запитаннями про сімейну історію 2. Підлітки, які знали більше відповідей, мали вищу самооцінку, відчуття контролю над своїм життям і менше емоційних і поведінкових проблем. Знання історії, ймовірно, відображає родини, де багато розмовляють, — і саме ці розмови дають дитині опору.
Наталі Меррілл і Робін Фівуш узагальнили дослідження про міжпоколінні розповіді 1. Історії про батьків і бабусь з дідусями допомагають дітям і підліткам зрозуміти, хто вони, звідки, які цінності їх пов’язують з іншими. Особливо корисні так звані «хвилясті» розповіді: родина мала злети й падіння, але завжди трималася разом. Вони дають дитині відчуття, що вона — частина чогось більшого і що труднощі можна подолати.
Як це виглядає в житті
- Діти люблять слухати, «як ви були маленькими».
- Фото, листи, реліквії — привід для розмови.
- Розповіді про те, як родина пережила війну, переселення, бідність.
- Спільні свята, де старші згадують минуле.
Що робити
- Розповідайте за вечерею і перед сном. Короткі історії про родину.
- Переглядайте фото. Запитуйте дітей, що вони бачать.
- Залучайте бабусь і дідусів. Попросіть їх розповісти про своє дитинство.
- Створіть родинне дерево разом. Цікавий проєкт для школяра.
- Розповідайте і про труднощі. Як родина впоралася — найцінніша частина історії.
Про спільні традиції — «Як створити сімейні традиції?».
Часті запитання
Які історії варто розповідати дітям?
Як познайомилися батьки, яким було дитинство бабусь і дідусів, як родина пережила важкі часи, смішні випадки. Особливо цінні історії «було важко, але ми впоралися».
Як говорити про болісні сторінки родинної історії?
Відповідно до віку, без жахливих деталей, з акцентом на те, як люди вистояли і що допомогло. Дитина має відчувати не страх, а силу роду.
Джерела
- Merrill, N., & Fivush, R. (2016). Intergenerational narratives and identity across development. Developmental Review, 40, 72–92. doi:10.1016/j.dr.2016.03.001
- Duke, M. P., Lazarus, A., & Fivush, R. (2008). Knowledge of family history as a clinically useful index of psychological well-being and prognosis: A brief report. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training, 45(2), 268–272. doi:10.1037/0033-3204.45.2.268
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
