Триангуляція (triangulation, трикутник у сім’ї) — сімейний патерн, за якого напругу між двома людьми (найчастіше батьками) переносять на третю (найчастіше дитину): роблять її посередником, союзником або причиною конфлікту.
Усі терміниТриангуляція — це втягування третьої людини, найчастіше дитини, у конфлікт двох інших. Дитина стає посередником, союзником одного з батьків або «громовідводом». Патрік Девіс і Мелісса Войтач описують, як конфлікт батьків підриває емоційну безпеку дитини. Джон Ґрич і Френк Фінчем показали: найбільше шкодять часті, інтенсивні конфлікти, що стосуються дитини або в які її втягують.
- Триангуляція — коли двоє розв’язують свій конфлікт через третього.
- Дитина в ролі посередника чи союзника втрачає відчуття безпеки.
- Шкодить не будь-яка сварка, а часта, інтенсивна і така, що втягує дитину.
«Скажи татові, що вечеря на столі». «Мама знову все витратила, правда ж, вона неправа?» «Через тебе ми з мамою сваримося». Кожна з цих фраз ставить дитину між батьками.
Що це таке
Триангуляція — спосіб, у який двоє людей знижують напругу між собою, втягуючи третю. Типові ролі дитини:
- посередник: передає повідомлення, мирить батьків;
- союзник: стає на бік одного з батьків проти іншого;
- громовідвід: батьки об’єднуються в турботі чи гніві довкола дитини, щоб не бачити власних проблем.
Звідки поняття
Поняття трикутника ввів Мюррей Боуен у своїй теорії сімейних систем. Він вважав трикутник найменшою стабільною одиницею людських стосунків: напруга в парі неминуче шукає третього.
Що кажуть дослідження
Патрік Девіс і Мелісса Войтач узагальнили дослідження теорії емоційної безпеки 1. Для дитини стосунки батьків — основа відчуття безпеки. Коли батьки часто й гостро конфліктують, а особливо коли дитина відчуває, що має щось із цим робити, вона живе в постійній тривозі: стежить за настроєм дорослих, намагається втрутитися або відгородитися. Це пов’язано з емоційними і поведінковими проблемами.
Джон Ґрич і Френк Фінчем запропонували пояснення, чому один конфлікт шкодить більше, ніж інший 2. Значення мають частота, інтенсивність і, що важливо, як дитина розуміє конфлікт: чи вважає себе причиною, чи відчуває загрозу для себе, чи бачить, що батьки миряться.
Як це виглядає в житті
- Після розлучення дитину розпитують, «з ким тато зустрічається».
- Мама скаржиться дитині на тата, і та стає її «подружкою».
- Дитина починає хворіти або погано поводитися, коли батьки сваряться.
- Підліток відмовляється їздити до одного з батьків, бо «образить» іншого.
Що з цим робити
- Вирішуйте дорослі проблеми з дорослими. Партнером, другом, терапевтом.
- Не передавайте повідомлення через дитину.
- Не просіть обирати бік. Дитина має право любити обох.
- Кажіть прямо: «Ти не винен». Діти часто вважають себе причиною сварок.
- Показуйте примирення. Діти заспокоюються, коли бачать, що конфлікт вирішено.
Детальніше — «Як конфлікти батьків впливають на психологію дитини?».
Часті запитання
Як зрозуміти, що ми втягуємо дитину в конфлікт?
Ознаки: ви передаєте через дитину повідомлення іншому з батьків, скаржитеся їй на партнера, просите стати на чийсь бік, розпитуєте про життя іншого батька після розлучення.
Чи можна сваритися при дітях?
Дітям корисно бачити, що дорослі можуть не погоджуватися і миритися. Шкодять образи, крики, погрози і втягування дитини. Якщо сварка сталася, покажіть дитині примирення.
Джерела
- Davies, P. T., & Woitach, M. J. (2008). Children's Emotional Security in the Interparental Relationship. Current Directions in Psychological Science, 17(4), 269–274. doi:10.1111/j.1467-8721.2008.00588.x
- Grych, J. H., & Fincham, F. D. (1990). Marital conflict and children's adjustment: A cognitive-contextual framework. Psychological Bulletin, 108(2), 267–290. doi:10.1037/0033-2909.108.2.267
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
