Як підтримати дитину, чий батько чи мати загинули на війні?
Як діти переживають раптову втрату батька чи матері, які ризики для їхнього розвитку і як сім’я і програми підтримки допомагають їм відновитися.
Раптова втрата батька чи матері — один із найважчих досвідів для дитини. Дослідження Наді Мельхем з колегами показало, що більшість дітей після раптової смерті батьків з часом відновлюються, але приблизно кожна десята має тривале, виснажливе горе з ризиком депресії. Рандомізоване дослідження Ірвіна Сендлера з колегами виявило, що програма для сімей, які втратили батька чи матір, зменшує проблеми дітей і покращує виховання.
- Більшість дітей з часом адаптуються до втрати, але частині потрібна особлива допомога.
- Стан і турбота живого батька чи матері — головний захисний чинник.
- Програми для сімей у горі мають доведену ефективність.
Тато загинув на фронті, коли синові було вісім. Мама в горі, бабуся теж. Хлопчик тримається — не плаче, вчиться, допомагає. А через кілька місяців починаються бійки в школі, кошмари, злість на маму. Як допомогти?
Що кажуть дослідження
Надін Мельхем, Джованна Порта, Вейд Шамседдін, Моніка Вокер Пейн і Девід Брент простежили дітей і підлітків, чиї батьки раптово померли — від нещасного випадку, хвороби чи самогубства 1. У більшості дітей горе поступово зменшувалося протягом трьох років. Але приблизно 10% мали стійке, сильне горе, пов’язане з підвищеним ризиком депресії і проблем у житті. Ризик був вищим, коли живий батько чи мати мали депресію або сильне горе.
Ірвін Сендлер, Тім Аєрс, Шарлін Вулчік та колеги перевірили Програму сімейної втрати — групові заняття для дітей і живих батьків після смерті одного з батьків 2. Програма вчила батьків тепло підтримувати дітей і тримати дисципліну, а дітей — справлятися з емоціями. Порівняно з контрольною групою, діти мали менше емоційних і поведінкових проблем, а батьки — менше депресії. Пізніші спостереження показали, що ефекти зберігалися роками.
Як це виглядає в житті
- Дитина «тримається», а потім вибухає.
- Злість на живого батька чи матір.
- Страх, що загине і мама.
- Ідеалізація загиблого або, навпаки, уникання розмов.
- Нові хвилі горя в нових вікових етапах — на випускному, весіллі.
Що робити
- Подбайте про себе. Ваш стан — головний чинник для дитини.
- Говоріть про загиблого. Історії, фото, спогади.
- Тримайте рутини і правила. Тепло плюс передбачуваність.
- Дозвольте всі почуття. Сум, злість, провина, навіть радість.
- Запевняйте в безпеці. «Я тут, про тебе подбають».
- Повідомте школу. Вчителі можуть підтримати.
- Звертайтеся до фахівців. Дитячий психолог, групи підтримки для дітей у горі.
- Дізнайтеся про права дитини. Пенсія, пільги, соціальна підтримка.
Як сказати дитині про загибель — окрема стаття.
Часті запитання
Як допомогти дитині пережити першу річницю загибелі батька?
Заздалегідь обговоріть, як ви хочете згадати тата: відвідати могилу, подивитися фото, написати лист. Залучіть дитину до планування. Дозвольте їй сумувати по-своєму.
Чи нормально, що дитина не плаче після загибелі батька?
Так. Діти горюють «хвилями»: можуть гратися і сміятися, а потім раптом сумувати. Відсутність сліз не означає, що дитині байдуже. Важливо бути поруч і давати можливість говорити.
Джерела
- Melhem, N. M., Porta, G., Shamseddeen, W., Walker Payne, M., & Brent, D. A. (2011). Grief in Children and Adolescents Bereaved by Sudden Parental Death. Archives of General Psychiatry, 68(9), 911. doi:10.1001/archgenpsychiatry.2011.101
- Sandler, I. N., Ayers, T. S., Wolchik, S. A., Tein, J. та ін. (2003). The Family Bereavement Program: Efficacy evaluation of a theory-based prevention program for parentally bereaved children and adolescents. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 71(3), 587–600. doi:10.1037/0022-006X.71.3.587
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
