Як жити далі після загибелі чоловіка на війні?
Як переживається втрата чоловіка на війні, чому горе в кожного своє, як допомогти собі і дітям і коли варто звертатися по фахову допомогу.
Втрата чоловіка — один із найважчих життєвих ударів, а загибель на війні додає раптовості, несправедливості, часто — неможливості попрощатися. Огляд Марґарет Стребе, Генка Шута і Вольфганга Стребе в журналі Lancet показав, що втрата партнера пов’язана з підвищеним ризиком хвороб і смертності, особливо в перші місяці. Дослідження Джорджа Бонанно з колегами виявило, що люди горюють по-різному, і значна частина вдів поступово відновлюється, хоча частина потребує допомоги.
- Горе після втрати чоловіка — природна реакція, і воно в кожного своє.
- Перші місяці особливо важкі для фізичного і психічного здоров’я.
- Більшість людей поступово відновлюються, але допомога потрібна, якщо горе не стихає.
Вона дізналася з дзвінка. Потім — похорон, прапор, люди, слова співчуття. А потім тиша порожньої квартири, діти, які питають, коли тато повернеться, і питання «як жити далі?», на яке немає відповіді.
Що кажуть дослідження
Марґарет Стребе, Генк Шут і Вольфганг Стребе в журналі Lancet узагальнили дослідження про наслідки втрати для здоров’я 1. Втрата близької людини, особливо партнера, пов’язана з:
- підвищеним ризиком смертності, особливо в перші тижні й місяці;
- депресією, тривогою, безсонням;
- погіршенням фізичного здоров’я;
- зловживанням алкоголем і ліками.
Ризики вищі при раптовій і насильницькій смерті, нестачі підтримки і в чоловіків, які втратили дружину.
Джордж Бонанно, Камілл Вортман, Даррен Леман та колеги простежили людей похилого віку ще до і після втрати партнера 2. Вони виявили кілька траєкторій горя:
- стійкість: відносно стабільний стан, поступове відновлення (найпоширеніша);
- хронічне горе: сильне горе, яке не стихає;
- хронічна депресія: депресія, яка була ще до втрати;
- полегшення: коли смерті передувала тривала хвороба.
Тобто немає «правильного» способу горювати, а здатність відновитися — звичайна людська властивість.
Як це виглядає в житті
- Хвилі болю, які накривають несподівано.
- Почуття провини: «Я мала зупинити».
- Гнів — на війну, владу, на нього.
- Виснаження від побуту, документів, дітей.
- Самотність навіть серед людей.
- Поступове повернення радощів — і провина за них.
Що робити
- Дозвольте собі горювати. Немає правильного темпу.
- Приймайте допомогу. Практичну — з дітьми, побутом, документами.
- Дбайте про тіло. Сон, їжа, ліки, лікар.
- Говоріть про нього. З дітьми, друзями, побратимами.
- Знайдіть спільноти. Інші родини загиблих розуміють як ніхто.
- Зверніться до психолога, якщо горе паралізує.
- Дізнайтеся про свої права. Соціальні виплати і пільги для родин загиблих.
Про тривале горе — «Що таке тривале горе і коли потрібна допомога?».
Часті запитання
Як пояснити дітям загибель тата?
Чесно, простими словами, відповідно до віку. Не використовуйте «заснув» чи «поїхав». Дайте можливість сумувати і ставити запитання. Детальніше — у статті про те, як сказати дитині про загибель.
Коли звертатися по допомогу?
Якщо через пів року–рік горе не стає легшим, ви не можете піклуватися про себе чи дітей, з’являються думки про смерть. Лінія Lifeline Ukraine — 7333.
Джерела
- Stroebe, M., Schut, H., & Stroebe, W. (2007). Health outcomes of bereavement. The Lancet, 370(9603), 1960–1973. doi:10.1016/S0140-6736(07)61816-9
- Bonanno, G. A., Wortman, C. B., Lehman, D. R., Tweed, R. G. та ін. (2002). Resilience to loss and chronic grief: A prospective study from preloss to 18-months postloss. Journal of Personality and Social Psychology, 83(5), 1150–1164. doi:10.1037/0022-3514.83.5.1150
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
