Як пережити вимушене переселення?
Втрата дому, звичного життя, кола спілкування. Дослідження біженців і переселенців показують, що на психіку впливає не лише пережите до виїзду, а й умови на новому місці. Пояснюємо, що допомагає адаптуватися.
Вимушене переселення — серйозне випробування для психіки: метааналіз Ніли Блекмор з колегами показав, що приблизно третина біженців має ПТСР чи депресію. Метте Портер і Нік Гаслам з’ясували: на психічне здоров’я переселенців впливають не лише події до виїзду, а й умови після — житло, робота, можливість діяти, визнання. Тому допомагають не лише терапія, а й практичні кроки до стабільності та нові соціальні зв’язки.
- Психологічні труднощі після вимушеного переселення — поширені й зрозумілі.
- Умови на новому місці — житло, робота, зв’язки — суттєво впливають на психіку.
- Горе за домом — нормальне; його можна проживати, водночас будуючи нове життя.
Ви виїхали з однією сумкою. Дім залишився в окупації або зруйнований. Нове місто, нова квартира, нова мова чи хоча б нові вулиці. І постійне відчуття, що життя поставлене на паузу.
Що кажуть дослідження
Ніла Блекмор і колеги проаналізували дослідження біженців і шукачів притулку з різних країн 2. Приблизно третина мала посттравматичний стресовий розлад, і приблизно стільки ж — депресію. Це значно більше, ніж у загальному населенні.
Метте Портер і Нік Гаслам у метааналізі досліджень біженців і внутрішньо переміщених осіб з’ясували важливу річ 1: психічне здоров’я залежало не лише від пережитого до виїзду, а й від умов після. Гірше почувалися ті, хто жив у тимчасовому житлі, не мав економічних можливостей, не міг повернутися додому. А ще — внутрішньо переміщені особи мали гірші показники, ніж біженці за кордоном.
Тобто стабільність, житло, робота й визнання — це не лише соціальні питання, а й психологічні.
Як це виглядає в житті
Типові переживання переселенців:
- горе за домом, містом, людьми, колишнім життям;
- невизначеність — «повернемося чи ні?»;
- втрата статусу — робота, професія, роль;
- самотність — розірвані зв’язки;
- провина — що виїхали, а інші залишилися;
- напруга в родині — тісне житло, різні погляди на повернення;
- відчуття чужості, іноді — зіткнення з упередженнями.
Що робити
- Визнайте втрату. Сумувати за домом — нормально. Дайте собі на це право.
- Відновлюйте стабільність. Режим дня, звичні ритуали, навіть невеликі — опора.
- Будуйте зв’язки. Громади переселенців, волонтерство, гуртки, сусіди. Самотність — одна з найбільших загроз. Див. «Як впоратися з відчуттям самотності?».
- Повертайте відчуття дії. Навчання, робота, допомога іншим — усе, що дає відчуття «я можу».
- Бережіть сімейні традиції. Свята, страви, історії — зв’язок з корінням.
- Стежте за дітьми. Їм теж важко — див. «Як підтримати дитину після вимушеного переселення?».
- Зверніться по допомогу, якщо горе, тривога чи пригніченість не відпускають. Безкоштовна допомога: сімейний лікар, лінія МОМ 0 800 211 444, Національна психологічна асоціація 0 800 100 102.
Часті запитання
Я почуваюся чужим(-ою) на новому місці. Це мине?
Адаптація займає місяці, іноді роки. Допомагають нові знайомства, громада, волонтерство, участь у місцевому житті. Відчуття чужості з часом зазвичай зменшується.
Чи нормально сумувати за домом, якого вже немає?
Так. Втрата дому — це справжня втрата, і горе за ним природне. Його не потрібно знецінювати чи «перемагати» — його можна проживати.
Джерела
- Porter, M., & Haslam, N. (2005). Predisplacement and postdisplacement factors associated with mental health of refugees and internally displaced persons: A meta-analysis. JAMA, 294(5), 602–612. doi:10.1001/jama.294.5.602
- Blackmore, R., Boyle, J. A., Fazel, M., Ranasinha, S. та ін. (2020). The prevalence of mental illness in refugees and asylum seekers: A systematic review and meta-analysis. PLOS Medicine, 17(9), e1003337. doi:10.1371/journal.pmed.1003337
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
