Як правильно підтримувати військовослужбовця?
Близька людина служить, і ви хочете допомогти, але не знаєте як. Дослідження показують, що соціальна підтримка — один із найсильніших захисних факторів від ПТСР. Розбираємо, як підтримувати правильно.
Підтримка близьких — один із найсильніших захисних факторів для психіки військових. Метааналіз Кріса Брюїна з колегами показав, що брак соціальної підтримки — серед найпотужніших факторів ризику ПТСР після травми. Підтримка — це не розпитування про бої і не поради, а стабільний зв’язок, повага до меж, турбота про побут і готовність вислухати, коли людина сама захоче говорити.
- Соціальна підтримка — один із найсильніших захистів від ПТСР.
- Підтримка — це присутність і повага, а не розпитування й поради.
- Турбота про власний ресурс допомагає підтримувати довше.
Чоловік, син, брат, подруга — на службі. Ви хочете допомогти, але боїтеся сказати щось не те. Пишете повідомлення і стираєте. Як підтримати, щоб це справді допомагало?
Що кажуть дослідження
Кріс Брюїн, Берніс Ендрюс і Джон Валентайн проаналізували десятки досліджень людей, які пережили травматичні події, зокрема військових 1. Серед факторів, що впливали на ризик ПТСР, брак соціальної підтримки виявився одним із найсильніших — сильнішим, ніж багато чинників до травми. Тобто те, що відбувається з людиною після важких подій, — і хто поруч — має велике значення.
Стіван Гобфолл з колегами описали, що допомагає людям у тривалих кризах 2: відчуття безпеки, заспокоєння, віра у власні сили, зв’язок з близькими і надія. Близькі можуть давати три останні — навіть на відстані.
Як це виглядає в житті
Що допомагає:
- регулярний зв’язок без тиску: «думаю про тебе», фото дітей, голосові;
- повага до меж: не вимагати розповідей і не ображатися на мовчання;
- практична допомога: посилки, речі, вирішення справ удома;
- стабільність удома: знати, що тил тримається;
- визнання без героїзації: «я пишаюся тобою» і «ти можеш бути втомленим».
Що шкодить:
- допити про бої та «скільки ти вбив»;
- порівняння з іншими («а сусід уже повернувся»);
- звинувачення за рідкі дзвінки;
- поради, як «краще служити»;
- постійні скарги без пошуку рішень.
Що робити
- Будьте поруч на його умовах. Хтось хоче дзвонити щодня, хтось — раз на тиждень.
- Слухайте, не оцінюючи. Якщо людина ділиться — не перебивайте, не жахайтеся вголос, не давайте порад.
- Говоріть про звичайне. Життя вдома — це нагадування, за що варто триматися.
- Підтримуйте надію. Плани на «після».
- Дбайте про себе. Виснаженій людині важко підтримувати. Про це — «Як впоратися з тривогою, коли близька людина на фронті?».
- Знайте ознаки, коли потрібна допомога: розмови про смерть, безнадія, різке відсторонення, зловживання алкоголем. Lifeline Ukraine — 7333.
Як спілкуватися після повернення — у статті «Чого не варто говорити ветеранам?».
Часті запитання
Чи варто розповідати військовому про домашні проблеми?
Обговоріть це разом. Багато військових хочуть знати, що відбувається вдома, — це зв’язок із життям. Але варто зважати на момент: не перед виходом на завдання і не в паніці. Важливо не приховувати серйозного, але й не перекладати все на нього.
Він не хоче говорити про службу. Як бути?
Поважайте це. Не тисніть з розпитуваннями. Скажіть, що ви поруч, коли захоче. Говоріть про інше — дім, дітей, плани.
Джерела
- Brewin, C. R., Andrews, B., & Valentine, J. D. (2000). Meta-analysis of risk factors for posttraumatic stress disorder in trauma-exposed adults. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 68(5), 748–766. doi:10.1037/0022-006X.68.5.748
- Hobfoll, S. E., Watson, P., Bell, C. C., Bryant, R. A. та ін. (2007). Five essential elements of immediate and mid-term mass trauma intervention: Empirical evidence. Psychiatry: Interpersonal and Biological Processes, 70(4), 283–315. doi:10.1521/psyc.2007.70.4.283
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
