Батьківство

Що робити, коли дитина влаштовує істерику?

Скільки триває звичайна істерика, як часто вона буває і за якими ознаками варто звернутися до фахівця. Розбираємо дослідження на 335 і 1 490 дітях.

Малюк у істериці лежить на килимі, а мама спокійно сидить поруч і глибоко дихає
Коротко

Істерики — нормальна частина розвитку дітей 1,5–4 років: у дослідженні 335 дітей їх мали 87–91% малюків до трьох років, а типова істерика триває кілька хвилин. Насторожувати мають щоденні істерики (їх мали лише 8,6% дошкільнят у дослідженні 1 490 дітей), напади без видимої причини, дуже тривалі чи руйнівні істерики або агресія до інших людей.

  • Злість досягає піку на початку істерики, а наприкінці переважає смуток і потреба в утіхах.
  • Більшість істерик виникає через фрустрацію і в рутинних ситуаціях: одягання, сон, їжа.
  • Тривожні ознаки: щоденні, непередбачувані, довгі, руйнівні істерики або такі, що трапляються з іншими дорослими.

Супермаркет, каса, цукерки на рівні очей. Дитина отримує «ні» — і за секунду лежить на підлозі, кричить і б’ється ногами. На вас дивляться люди. Знайома сцена? Ви не самі. Істерики — одна з найпоширеніших причин, через які батьки звертаються до педіатрів і психологів. Але наука має для вас добру новину: здебільшого це нормальна частина розвитку.

Наскільки істерики поширені

Психологи Майкл Потегал і Річард Девідсон проаналізували докладні описи істерик 335 дітей віком від 1,5 до 5 років 1. Частка дітей, які мали істерики:

Вік Частка дітей з істериками
18–24 місяці 87%
30–36 місяців 91%
42–48 місяців 59%

Тобто до трьох років істерики є майже в кожної дитини. Після 3,5 років вони помітно рідшають, бо дитина краще говорить, розуміє правила й уміє чекати.

Інше велике дослідження, під керівництвом Лорен Вакшлаг, охопило 1 490 дошкільнят 3. У 83,7% дітей істерики траплялися «іноді». А от щоденні істерики мали лише 8,6%.

Як влаштована істерика

Потегал і колеги з’ясували, що істерика складається з двох різних емоцій, які розгортаються в часі 2:

  1. Злість спалахує швидко й досягає піку на самому початку: крик, удари ногами, вигинання.
  2. Смуток і безпорадність наростають поступово: плач, схлипування, бажання, щоб утішили.

Більшість істерик тривають кілька хвилин. Практичний висновок: у розпал злості дитина не здатна слухати пояснень. Ваше завдання — пережити пік поруч і бути готовими втішити, коли злість зміниться смутком.

Чому трапляються істерики

У віці 1,5–4 років дитина вже має сильні бажання й волю, але ще не має інструментів, щоб із ними впоратися: обмежена мова, незріла система саморегуляції, складність чекати. Згідно з даними команди Вакшлаг, найчастіше істерики виникали:

  • коли дитина була розчарована, зла чи засмучена (61%);
  • у буденних ситуаціях: перед сном, під час їжі, одягання (58%);
  • з батьками (56%) — бо з батьками дитина почувається найбезпечніше.

Посилюють ризик утома, голод, переходи між діяльностями та перевтома від вражень.

Коли варто хвилюватися

Найцінніший внесок дослідження Вакшлаг — чіткі ознаки, що відрізняють норму від можливої проблеми. Тривожними є істерики, які:

  • трапляються щодня або кілька разів на день;
  • виникають «нізвідки», без помітної причини;
  • тривають незвично довго (у дослідженні таке було лише в чверті дітей);
  • супроводжуються руйнуванням речей чи агресією: дитина б’є, кусає, штовхає інших;
  • трапляються з іншими дорослими — вихователями, нянями, а не лише з батьками;
  • супроводжуються самоушкодженням.

Якщо ви бачите кілька таких ознак, зверніться до педіатра або дитячого психолога. Це не діагноз, а привід для уважного погляду фахівця. Своєчасна допомога найефективніша саме в ранньому віці.

Що робити під час істерики

  1. Залишайтеся спокійними. Ваша спокійна присутність — найкращий регулятор для нервової системи дитини.
  2. Забезпечте безпеку. Приберіть небезпечні предмети, не дайте дитині вдаритися.
  3. Не поступайтеся вимозі. Якщо «ні» було обґрунтованим, тримайте його. Інакше дитина засвоїть, що істерика працює.
  4. Говоріть мало. На піку злості пояснення не працюють. Коротко: «Я поруч. Я чекаю, коли тобі стане легше».
  5. Втіште на спаді. Коли злість перейде в плач, запропонуйте обійми.
  6. Поговоріть пізніше. Коли дитина спокійна, назвіть, що сталося: «Ти дуже розізлився, що ми не купили цукерку». Це основа емоційного коучингу.

Як запобігти частині істерик

  • Стежте за базовими потребами: сон, їжа, відпочинок.
  • Попереджайте про зміни: «Ще п’ять хвилин — і йдемо додому».
  • Давайте вибір у межах: «Синя чи червона футболка?».
  • Хваліть за вміння впоратися: «Ти розсердився, але сказав словами. Молодець!».

Істерика — не маніпуляція і не провал виховання. Це момент, коли маленька людина ще не вміє нести велике почуття. Ваше завдання — нести його разом із нею.

Часті запитання

До якого віку істерики — це нормально?

Пік припадає на 1,5–3 роки. Після 3,5–4 років їх стає помітно менше: у дослідженні Потегала і Девідсона частка дітей з істериками впала з 91% у 2,5–3 роки до 59% у 3,5–4 роки. Окремі істерики трапляються і пізніше.

Чи треба ігнорувати істерику?

Не варто поступатися вимозі, через яку виникла істерика, але й не варто відкидати дитину. Залишайтеся поруч, спокійно, без умовлянь, а після бурі запропонуйте обійми.

Коли звертатися до фахівця?

Якщо істерики щоденні, незвично довгі, дитина ранить себе чи інших, ламає речі або істерики виникають без видимої причини. Звертайтеся до педіатра чи дитячого психолога.

Джерела

  1. Potegal, M., & Davidson, R. J. (2003). Temper tantrums in young children: 1. Behavioral composition. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics, 24(3), 140–147. doi:10.1097/00004703-200306000-00002
  2. Potegal, M., Kosorok, M. R., & Davidson, R. J. (2003). Temper tantrums in young children: 2. Tantrum duration and temporal organization. Journal of Developmental & Behavioral Pediatrics, 24(3), 148–154. doi:10.1097/00004703-200306000-00003
  3. Wakschlag, L. S., Choi, S. W., Carter, A. S., et al. (2012). Defining the developmental parameters of temper loss in early childhood: Implications for developmental psychopathology. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 53(11), 1099–1108. doi:10.1111/j.1469-7610.2012.02595.x

Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.

Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.

Читайте також Усі матеріали теми

Мама читає книжку малюкові на колінах
Батьківство

Навіщо читати дитині вголос?

Як читання вголос впливає на мову, словник і майбутні навички читання дитини, що таке діалогічне читання і як читати, щоб це приносило користь і радість.

3 хв читання · 2 наукових джерел
Розсилка