Як допомогти дитині пережити розлучення батьків?

«Що буде з дітьми?» — це перше питання, яке ставлять собі батьки, коли думають про розлучення. Хтось залишається в нещасливому шлюбі роками «заради дітей». Хтось розлучається і мучиться провиною. Що ж насправді кажуть дослідження?

Що показують метааналізи

Соціолог Пол Амато провів кілька великих метааналізів про дітей розлучених батьків. Перший (разом із Брюсом Кітом) охопив 93 дослідження з 1960-х по 1980-ті; оновлення 2001 року — ще 67 досліджень 1990-х 1.

Діти розлучених батьків у середньому мали дещо нижчі показники в:

• навчанні (оцінки, тести);
• поведінці (більше поведінкових проблем);
• психологічному стані (більше смутку, тривоги);
• самооцінці;
• стосунках з однолітками;
• емоційному зв’язку з матір’ю і батьком.

Але ключове слово — «у середньому». Різниця між групами невелика, а всередині кожної групи діти дуже різняться. Тобто більшість дітей розлучених батьків розвиваються нормально.

Огляд Амато про наслідки розлучення для дорослих і дітей підсумовує: розлучення може спричинити значні потрясіння, але наслідки дуже різняться — для когось воно стає полегшенням, у когось погіршення тимчасове, у когось — тривале 2.

Конфлікт важить більше, ніж розлучення

Найважливіший висновок досліджень Амато: вплив розлучення залежить від того, яким був шлюб.

• Якщо батьки роками відкрито й гостро конфліктували, діти часто почувалися краще після розлучення — бо зникало постійне джерело стресу.
• Найбільше ризикували діти, коли розпадався шлюб із низьким рівнем конфлікту. Для них розлучення було несподіваним і незрозумілим.

Тобто шкодить не стільки розлучення як таке, скільки конфлікт, у якому живе дитина, — і до, і після розлучення.

Що захищає дитину

Дослідження Амато та інших науковців вказують на кілька захисних чинників 2:

• спокійне, кооперативне спільне батьківство — батьки можуть домовлятися про дитину без ворожнечі;
• близькі стосунки з обома батьками, зокрема регулярна участь того, хто живе окремо;
• фінансова стабільність і регулярні аліменти;
• стабільність у житті дитини: школа, друзі, розпорядок;
• психологічне здоров’я батька чи матері, з якими живе дитина.

Чого уникати

• Не робіть дитину посередником: «Скажи татові, що…».
• Не критикуйте другого з батьків при дитині. Дитина сприймає це як критику частини себе.
• Не змушуйте обирати сторону.
• Не розпитуйте дитину про життя в іншого з батьків як «шпигуна».
• Не діліться з дитиною дорослими подробицями розлучення і своїми образами.

Як говорити з дитиною

1. Разом, якщо можливо, і в спокійний момент.
2. Просто і чесно: «Мама і тато вирішили жити окремо. Це рішення дорослих».
3. Скажіть, що дитина не винна. Це треба повторювати не раз.
4. Розкажіть конкретно, що зміниться: де житиме, коли бачитиметься з кожним.
5. Дайте місце почуттям: сум, злість, страх — нормальні.
6. Будьте готові до повторних розмов.

Дитина може пережити розлучення батьків. Набагато важче їй пережити війну між батьками.

Коли потрібна допомога

Якщо дитина тривалий час сумна, замкнена, агресивна, погіршилося навчання чи сон, — зверніться до дитячого психолога. Батькам допоможуть консультація для спільного батьківства і підтримка для себе — див. «Як пережити розлучення».