Що таке СДУГ у дітей і як його розпізнати?
Що таке синдром дефіциту уваги та гіперактивності, наскільки він поширений, як відрізнити СДУГ від звичайної непосидючості і як діагностують і лікують розлад.
СДУГ (ADHD, синдром дефіциту уваги та гіперактивності, розлад дефіциту уваги з гіперактивністю) — розлад нейророзвитку, що проявляється стійкими й вираженими труднощами з увагою та/або гіперактивністю й імпульсивністю, які з’являються в дитинстві й заважають повсякденному функціонуванню.
Усі терміниСДУГ — розлад нейророзвитку, що проявляється стійкими проблемами з увагою, гіперактивністю та імпульсивністю, які заважають у школі, вдома й у стосунках. Метааналіз Гільерме Поланчика з колегами показав, що СДУГ мають близько 5% дітей у світі, і ця частка не змінилася за три десятиліття. Міжнародний консенсус Всесвітньої федерації СДУГ під керівництвом Стівена Фараоне підсумував понад 200 доказових висновків про розлад.
- СДУГ має близько 5% дітей, і поширеність не зростає — зростає обізнаність.
- Діагноз ставить фахівець, якщо симптоми є з дитинства, у різних ситуаціях і заважають життю.
- Ефективні методи — навчання батьків, підтримка в школі, за потреби ліки.
Учителька скаржиться: не сидить на місці, викрикує, нічого не дописує. Удома — загублені речі, незроблені уроки, вибухи. Батьки чують «СДУГ» і не знають, лякатися чи полегшено зітхнути.
Що це таке
СДУГ має три групи симптомів:
- неуважність: важко зосередитися, губить речі, не завершує завдання, ніби не чує;
- гіперактивність: постійно рухається, не може сидіти, багато говорить;
- імпульсивність: перебиває, не може чекати черги, діє не подумавши.
Розрізняють переважно неуважний, переважно гіперактивно-імпульсивний і комбінований типи. Неуважний тип, частіший у дівчат, часто довго лишається непоміченим.
Звідки поняття
Опис дітей із вираженою неуважністю й непосидючістю трапляється в медицині з початку XX століття. Сучасна назва і критерії закріплені в міжнародних класифікаціях DSM-5 і МКХ-11.
Що кажуть дослідження
Гільерме Поланчик, Ерік Віллкатт, Джованні Салум, Крістіан Кілінґ і Луїс Роде об’єднали дослідження з усього світу за три десятиліття 1. Поширеність СДУГ серед дітей і підлітків становила близько 5% і майже не змінювалася з часом, якщо застосовувати однакові критерії. Тобто зростання кількості діагнозів пов’язане з обізнаністю і доступом до діагностики, а не з «епідемією».
Стівен Фараоне з понад 80 експертами з різних країн підготували Міжнародну консенсусну заяву 2. Серед висновків:
- СДУГ значною мірою спадковий;
- він пов’язаний з підвищеним ризиком травм, проблем у навчанні, залежностей, якщо його не лікувати;
- лікування — поведінкові методи, навчання батьків, підтримка в школі, ліки — зменшує симптоми і ризики.
Як це виглядає в житті
- Розпочате і незавершене: уроки, ігри, прибирання.
- «Двадцять разів повторювала — не чує».
- Сварки з однолітками через імпульсивність.
- Низька самооцінка через постійні зауваження.
- Водночас — енергія, креативність, ентузіазм.
Що з цим робити
- Зверніться до фахівця — дитячого психіатра чи невролога — для оцінки.
- Навчайтеся. Програми для батьків дітей зі СДУГ мають добру доказову базу.
- Співпрацюйте зі школою. Місце ближче до вчителя, перерви, поділ завдань на частини.
- Створіть структуру вдома. Розклад, списки, нагадування, менше відволікань.
- Хваліть за зусилля. Дитині зі СДУГ особливо потрібні позитивні сигнали.
- Обговоріть ліки з лікарем, якщо інші методи недостатні.
Часті запитання
Чим СДУГ відрізняється від звичайної непосидючості?
Усі діти бувають неуважними і рухливими. При СДУГ симптоми значно сильніші, ніж в однолітків, тривають щонайменше пів року, проявляються і вдома, і в школі та суттєво заважають навчанню і стосункам.
Чи СДУГ минає з віком?
У частини людей симптоми зменшуються, особливо гіперактивність. Але в багатьох труднощі з увагою і організованістю зберігаються в дорослому віці.
Джерела
- Polanczyk, G. V., Willcutt, E. G., Salum, G. A., Kieling, C. та ін. (2014). ADHD prevalence estimates across three decades: an updated systematic review and meta-regression analysis. International Journal of Epidemiology, 43(2), 434–442. doi:10.1093/ije/dyt261
- Faraone, S. V., Banaschewski, T., Coghill, D., Zheng, Y. та ін. (2021). The World Federation of ADHD International Consensus Statement: 208 Evidence-based conclusions about the disorder. Neuroscience & Biobehavioral Reviews, 128, 789–818. doi:10.1016/j.neubiorev.2021.01.022
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
