Як хронічна хвороба одного з рідних змінює сім’ю?
Як хронічна хвороба одного члена сім’ї впливає на партнера і дітей, чому важливо долати її разом і як підтримати дітей, коли хворіє хтось із рідних.
Хронічна хвороба впливає на всю сім’ю, а не лише на того, хто хворіє. Синтія Берг і Рене Апчерч описали, як пари долають хворобу разом і як спільне подолання пов’язане з кращою адаптацією обох партнерів. Метааналіз Мартіна Пінкварта і Ї Шена показав, що діти й підлітки з хронічними хворобами мають дещо більше емоційних і поведінкових труднощів, ніж здорові однолітки.
- Хвороба одного — спільний виклик для всієї сім’ї.
- Пари, які долають хворобу разом, адаптуються краще.
- Діти з хронічними хворобами потребують і медичної, і емоційної підтримки.
Діабет, розсіяний склероз, онкологія, серцева недостатність — хвороба, яка не минає, стає новим членом сім’ї. Вона змінює розпорядок, ролі, плани і почуття кожного.
Що кажуть дослідження
Синтія Берг і Рене Апчерч запропонували модель того, як пари долають хронічну хворобу протягом життя 1. Вони підкреслюють, що хвороба — спільний стресор: партнер теж переживає тривогу, втому, втрату планів. Пари, які сприймають хворобу як «нашу» проблему і долають її разом — спільно ухвалюють рішення, підтримують одне одного, — адаптуються краще, ніж ті, де один повністю бере контроль, а інший відсторонюється. Важить і вік: молоді пари, пари середнього віку й літні переживають хворобу по-різному.
Мартін Пінкварт і Ї Шен об’єднали сотні досліджень про дітей і підлітків з хронічними фізичними хворобами 2. У середньому вони мали дещо більше емоційних і поведінкових труднощів, ніж здорові однолітки, особливо внутрішніх — тривоги, смутку. Різниця залежала від хвороби: більшою була при станах, що впливають на мозок, біль чи зовнішній вигляд.
Як це виглядає в житті
- Партнер стає доглядальником, і подружні ролі зміщуються.
- Діти беруть на себе більше обов’язків.
- Фінансове навантаження і втома.
- Страх загострень і невизначеність.
- Водночас — переоцінка цінностей і близькість.
Що робити
- Долайте хворобу разом. «Ми» замість «твоя хвороба».
- Говоріть відкрито. Про страхи, потреби, межі.
- Розподіліть обов’язки. І дайте хворому залишатися активним там, де можливо.
- Підтримуйте дітей. Пояснюйте, слухайте, бережіть їхнє дитинство.
- Шукайте допомогу. Групи підтримки для пацієнтів і родин, психологи.
- Дбайте про доглядальника. Про ризики виснаження — «Як доглядати за літніми батьками і не вигоріти?».
Часті запитання
Як говорити з дітьми про хворобу батька чи матері?
Чесно і зрозуміло для віку: що за хвороба, що змінюється, що залишається незмінним. Діти часто уявляють гірше, ніж є. Запевніть, що про них подбають.
Як не перетворити стосунки з хворим партнером на стосунки «доглядальник — пацієнт»?
Залишайте місце для звичайного подружнього життя: розмов, гумору, спільних планів. Діліться рішеннями, а не лише доглядом. Шукайте допомогу ззовні, щоб не нести все самому.
Джерела
- Berg, C. A., & Upchurch, R. (2007). A developmental-contextual model of couples coping with chronic illness across the adult life span. Psychological Bulletin, 133(6), 920–954. doi:10.1037/0033-2909.133.6.920
- Pinquart, M., & Shen, Y. (2011). Behavior Problems in Children and Adolescents With Chronic Physical Illness: A Meta-Analysis. Journal of Pediatric Psychology, 36(9), 1003–1016. doi:10.1093/jpepsy/jsr042
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
