Сім’яПояснення

Що таке парентифікація?

Що таке парентифікація, як вона виглядає в житті, чим відрізняється від звичайної допомоги вдома і як впливає на дитину в дорослому житті.

Дівчинка годує молодшого брата, поки втомлена мама спить на дивані
Визначення

Парентифікація (parentification, роль дорослої дитини) — ситуація в сім’ї, коли дитина систематично виконує батьківські функції — практичні чи емоційні — щодо братів і сестер або самих батьків, і ця відповідальність перевищує її вік і можливості.

Усі терміни
Коротко

Парентифікація — це ситуація, коли дитина систематично бере на себе роль батьків: доглядає за молодшими чи за самими батьками, стає їхнім емоційним опікуном чи довіреною особою. Ліза Гупер пояснює її через теорії прихильності і сімейних систем. Огляд Лізи Ерлі та Делії Кашвей показує, що надмірна відповідальність у дитинстві може позначатися на психічному здоров’ї й стосунках у дорослому віці.

  • Парентифікація — коли дитина систематично виконує роль дорослого в сім’ї.
  • Найшкідливіша — емоційна: коли дитина опікується почуттями батьків.
  • Посильна допомога вдома і обов’язки за віком — не парентифікація.

Олені дев’ять. Вона будить молодшого брата, годує його, веде до садочка. Увечері слухає, як мама плаче через тата, і втішає її. Дорослі хвалять: «Яка відповідальна дівчинка». Але ніхто не питає, як почувається вона.

Що це таке

Парентифікація — це «перевернута» роль у сім’ї, коли дитина піклується про дорослих, а не навпаки. Розрізняють:

  • інструментальну: побут, приготування їжі, догляд за молодшими, оплата рахунків;
  • емоційну: дитина стає «жилеткою» для батьків, посередником у їхніх конфліктах, опікуном їхніх почуттів.

Емоційна парентифікація вважається шкідливішою, бо позбавляє дитину права на власні почуття.

Звідки поняття

Термін запропонували сімейні терапевти Іван Бузормені-Надь і Джеральдін Спарк у 1970-х. Вони помітили, що в багатьох сім’ях діти «тримають» систему, коли батьки не можуть.

Що кажуть дослідження

Ліза Гупер пояснила парентифікацію через теорію прихильності і теорію сімейних систем 1. Коли батьки не можуть бути надійною опорою — через хворобу, залежність, депресію, розлучення, — дитина, щоб зберегти зв’язок, бере на себе турботу про них. Це допомагає вижити в моменті, але порушує нормальний розвиток.

Ліза Ерлі та Делія Кашвей узагальнили клінічні дослідження 2. Парентифікація пов’язана з тривогою, депресією, низькою самооцінкою, труднощами з межами в дорослих стосунках. Водночас частина людей виносить із цього досвіду й сильні сторони — компетентність і чуйність, особливо якщо їхні зусилля визнавали.

Як це виглядає в житті

  • Дитина доглядає за хворим чи п’ючим батьком.
  • Старша дитина повністю замінює матір молодшим.
  • Батьки скаржаться дитині на подружжя, гроші, роботу.
  • Дитина-перекладач у сім’ї мігрантів вирішує дорослі справи.
  • У дорослому віці людина не вміє просити про допомогу і відчуває провину, коли відпочиває.

Що з цим робити

  • Батькам: діліться з дитиною обов’язками за віком, але не перекладайте на неї дорослих проблем. Підтримку шукайте серед дорослих.
  • Визнавайте внесок дитини і давайте їй час бути дитиною.
  • Дорослим, які це пережили: вчіться помічати власні потреби, ставити межі, приймати допомогу.
  • Психотерапія допомагає опрацювати надвідповідальність і провину.

Про те, як залежність батьків впливає на дітей, — «Чоловік п’є: що робити дружині».

Часті запитання

Чим парентифікація відрізняється від обов’язків вдома?

Обов’язки за віком — допомога, яку дитина може виконати і яку цінують. Парентифікація — коли дитина відповідає за те, що мали б робити дорослі, роками і без підтримки, жертвуючи власним дитинством.

Як подолати наслідки парентифікації в дорослому віці?

Корисно визнати свій досвід, вчитися ставити межі й дозволяти собі піклуватися про себе. Психотерапія допомагає опрацювати почуття провини і надвідповідальності.

Джерела

  1. Hooper, L. M. (2007). The Application of Attachment Theory and Family Systems Theory to the Phenomena of Parentification. The Family Journal, 15(3), 217–223. doi:10.1177/1066480707301290
  2. Earley, L., & Cushway, D. (2002). The Parentified Child. Clinical Child Psychology and Psychiatry, 7(2), 163–178. doi:10.1177/1359104502007002005

Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.

Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.

Читайте також Усі матеріали теми

Сім’я з трьох поколінь за спільним столом, усі пов’язані тонкими лініями
Сім’яПояснення

Що таке сім’я як система?

Чому проблема одного члена сім’ї зачіпає всіх? Що таке системний погляд на сім’ю, звідки він з’явився і як допомагає розуміти конфлікти й зміни.

3 хв читання · 2 наукових джерел
Розсилка