Довіра (trust) — впевненість, що партнер діятиме на ваше благо, навіть коли ви цього не контролюєте і коли йому це невигідно.
Усі терміниДовіра — це впевненість, що партнер дбатиме про твої інтереси, навіть коли це йому невигідно. За класичною моделлю Джона Ремпела та колег, вона складається з трьох рівнів: передбачуваності, надійності та віри. Джефрі Сімпсон пояснює: довіра росте в ситуаціях, коли інтереси партнерів розходяться, а один з них усе ж обирає благо іншого.
- Довіра має три рівні: передбачуваність, надійність і віра.
- Вона росте в «тестових» ситуаціях, коли партнер міг би вчинити егоїстично, але не вчинив.
- Відновлення довіри після зради можливе, але потребує часу й послідовних дій.
Що це таке
Довіра в стосунках — це впевненість, що партнер дбатиме про ваші інтереси, навіть коли ви цього не бачите і навіть коли йому це невигідно. Вона дає змогу бути вразливим: зізнатися в страху, попросити про допомогу, не перевіряти телефон.
Звідки поняття
Канадські психологи Джон Ремпел, Джон Голмс і Марк Занна у 1985 році запропонували модель, яку досі використовують дослідники 1. За нею довіра має три рівні:
- Передбачуваність — я знаю, як ти поводитимешся. Ти приходиш, коли обіцяв(-ла).
- Надійність — я вважаю, що ти людина, на яку можна покластися. Це вже не про окремі вчинки, а про характер.
- Віра — я впевнений(-а), що ти будеш поруч і в майбутньому, у ситуаціях, яких ми ще не знаємо.
Вони росли поступово: від передбачуваності до віри. У давніх парах найважливішою ставала саме віра.
Що кажуть дослідження
Джефрі Сімпсон узагальнив дослідження довіри й показав, що вона формується в особливі моменти — коли інтереси партнерів розходяться 2. Наприклад, один хоче піти на вечірку, а інший захворів. Якщо партнер обирає благо іншого, хоча міг би вчинити егоїстично, довіра зростає. Такі «тести» трапляються щодня, і більшість із них непомітні.
Сімпсон також підкреслює: наша готовність довіряти залежить від минулого досвіду, зокрема від стилю прив’язаності. Людям із тривожною прив’язаністю довіряти важче — і їм потрібно більше підтверджень.
Як це виглядає в житті
Довіра рідко руйнується одним вчинком. Частіше — поступово: забуті обіцянки, дрібна неправда «щоб не сваритися», приховані витрати. Кожне — маленька тріщина. Велика зрада — це обвал, після якого всі три рівні доводиться будувати заново.
Що з цим робити
- Виконуйте дрібні обіцянки. Передзвонити, прийти вчасно — з цього складається передбачуваність.
- Будьте чесними в незручному. Невелика правда краще за зручну брехню.
- Помічайте «тестові» моменти. Коли партнер поступився заради вас — скажіть, що помітили.
- Після зради — прозорість і час. Той, хто порушив довіру, бере на себе відповідальність і не вимагає «швидше забути». Детальніше — у статті «Зрада у шлюбі: як пережити».
Часті запитання
Скільки часу потрібно, щоб відновити довіру?
Немає універсального терміну: зазвичай місяці або роки. Важить послідовність — довіру відновлюють не слова, а тисячі виконаних дрібних обіцянок.
Чи можна довіряти, якщо я вже раз обпікся?
Так, але це може бути важче. Минулий досвід впливає на нашу готовність довіряти. Допоможуть терапія, повільний темп і партнер, який розуміє вашу обережність.
Джерела
- Rempel, J. K., Holmes, J. G., & Zanna, M. P. (1985). Trust in close relationships. Journal of Personality and Social Psychology, 49(1), 95–112. doi:10.1037/0022-3514.49.1.95
- Simpson, J. A. (2007). Psychological foundations of trust. Current Directions in Psychological Science, 16(5), 264–268. doi:10.1111/j.1467-8721.2007.00517.x
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
