СтосункиПояснення

Які існують стилі прив’язаності?

Чому одному партнерові потрібно постійно бути на зв’язку, а інший тікає від близькості? Як дитячий досвід прив’язаності впливає на шлюб і чи можна його змінити.

Визначення

Стиль прив’язаності (attachment style) — стійкий спосіб, у який людина шукає близькості й реагує на загрозу втрати в стосунках. Формується в дитинстві й проявляється в дорослих стосунках: надійний, тривожний, уникаючий.

Усі терміни
Коротко

Теорія прив’язаності пояснює, як ми поводимося в близьких стосунках: надійно (довіряємо й не боїмося близькості), тривожно (боїмося покинутості й потребуємо підтверджень) чи уникаюче (тримаємо дистанцію). Метааналіз 2019 року показав, що і тривожність, і уникання знижують задоволеність стосунками — не лише свою, а й партнера. Стиль прив’язаності не вирок: він змінюється в надійних стосунках і в терапії.

  • У першому великому дослідженні дорослої прив’язаності більшість людей описували себе як надійно прив’язаних.
  • Тривожність і уникання шкодять задоволеності обох партнерів.
  • Стиль прив’язаності може ставати надійнішим завдяки уважному партнерові та терапії.

Вона пише йому вдруге за годину: «Ти де? Чому не відповідаєш?». Він відчуває, як стискаються груди, і вимикає звук. Знайома картина? Психологи пояснюють такі сцени теорією прив’язаності.

Звідки взялася ідея

Британський психіатр Джон Боулбі помітив, що діти по-різному реагують на розлуку з мамою — залежно від того, наскільки передбачувано та чуйно дорослі відгукувалися на їхні потреби. У 1987 році Сінді Газан і Філліп Шейвер припустили, що схожі моделі працюють і в романтичному коханні 1. Вони опублікували в газеті «тест про кохання» й отримали сотні відповідей. Більшість дорослих описали себе як надійно прив’язаних, решта — як тривожних чи уникаючих.

Три стилі коротко

  • Надійний. Людині комфортно бути близькою і водночас самостійною. Вона довіряє партнерові й прямо говорить про потреби.
  • Тривожний. Сильний страх, що тебе покинуть чи розлюблять. Потреба в частих підтвердженнях, ревнощі, «накручування».
  • Уникаючий. Близькість насторожує. Людина цінує незалежність, неохоче ділиться почуттями й віддаляється, коли на неї тиснуть.

Як це впливає на шлюб

Метааналіз Октавії Кандел і Марії Турлюк об’єднав десятки досліджень 2. І тривожність, і уникання були пов’язані з нижчою задоволеністю стосунками. Причому не лише власною: партнер тривожної чи уникаючої людини теж почувається менш щасливим.

Найвідоміша пастка — пара «тривожний + уникаючий». Що сильніше один шукає близькості, то більше другий захищається дистанцією. Це той самий танець «вимога — відступ», про який ми писали у статті «Мовчанка у шлюбі».

Чи можна змінитися

Так. Дослідники говорять про «набуту надійність»: люди з болючим досвідом дитинства стають надійніше прив’язаними завдяки стабільним, уважним стосункам або психотерапії. Що допомагає:

  • Назвати свій страх: «Коли ти мовчиш, мені здається, що я тобі байдужа».
  • Домовитися про сигнали: короткий меседж «я на нараді, наберу о 15:00» знімає тривогу без тотального контролю.
  • Поважати потребу в просторі: тривожному партнерові варто вчитися витримувати паузу, уникаючому — повертатися після неї.
  • Терапія для пар. Емоційно-фокусована терапія спирається саме на теорію прив’язаності. Див. «Сімейна терапія».

Часті запитання

Як зрозуміти свій стиль прив’язаності?

Подумайте, що з вами відбувається, коли партнер віддаляється: ви тривожитеся й шукаєте контакту, відчуваєте полегшення чи спокійно чекаєте. Точніше допоможе визначити психолог.

Тривожний і уникаючий партнер — приречена пара?

Ні, але таким парам варто знати свою пастку: що більше один наздоганяє, то більше другий тікає. Розуміння цього вже знижує напругу.

Джерела

  1. Hazan, C., & Shaver, P. (1987). Romantic love conceptualized as an attachment process. Journal of Personality and Social Psychology, 52(3), 511–524. doi:10.1037/0022-3514.52.3.511
  2. Candel, O.-S., & Turliuc, M. N. (2019). Insecure attachment and relationship satisfaction: A meta-analysis of actor and partner associations. Personality and Individual Differences, 147, 190–199. doi:10.1016/j.paid.2019.04.037

Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.

Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.

Читайте також Усі матеріали теми

Розсилка