Співзалежність (codependency, емоційна залежність) — патерн стосунків, у якому людина зосереджена на потребах і проблемах іншого коштом власних і відчуває свою цінність лише тоді, коли потрібна. Не є офіційним діагнозом.
Усі терміниСпівзалежність — це стан, коли людина настільки зосереджена на потребах і проблемах іншого, що втрачає контакт із власними. Термін виник у роботі з родинами людей із залежностями, але сьогодні його вживають ширше. Це не офіційний діагноз, і науковці досі сперечаються про його межі. Якісне дослідження Ієна Бейкона з колегами описує, як люди переживають співзалежність: як втрату себе, постійну тривогу і відчуття, що їхня цінність залежить від того, наскільки вони потрібні.
- Співзалежність — зосередженість на іншому коштом власних потреб.
- Термін походить із роботи з родинами людей із залежностями.
- Це не діагноз; важливо не наклеювати ярлик, а помічати шкідливі патерни.
Що це таке
Співзалежність (англ. codependency) — це патерн стосунків, у якому людина живе переважно потребами, настроями й проблемами іншого. Вона рятує, контролює, бере на себе відповідальність за чужі вчинки — і поступово забуває, чого хоче сама.
Типові ознаки:
- ваш настрій повністю залежить від настрою партнера;
- ви постійно виправдовуєте або прикриваєте його поведінку;
- вам важко сказати «ні» і поставити межі;
- ви відчуваєте свою цінність, лише коли потрібні;
- думка про розрив викликає паніку, навіть якщо стосунки руйнують.
Звідки термін
Поняття з’явилося у 1970–80-х роках у роботі з родинами людей з алкогольною залежністю. Фахівці помітили: дружини, чоловіки, діти теж «хворіють» — життя родини обертається навколо залежного. Пізніше термін поширився на будь-які стосунки, де одна людина розчиняється в іншій.
Важливо: співзалежність не є офіційним діагнозом у класифікаціях психічних розладів. Науковці критикують розмитість поняття і те, що воно може звинувачувати тих, хто насправді є жертвою важких обставин.
Що кажуть дослідження
Ієн Бейкон і колеги провели глибинні інтерв’ю з людьми, які вважали себе співзалежними 1. Вони описували:
- втрату себе — «я не знаю, хто я без цих стосунків»;
- потребу бути потрібним як джерело цінності;
- дитячий досвід, де доводилося рано дбати про дорослих або бути «зручним»;
- виснаження і тривогу, з якими важко було щось зробити.
Здорові стосунки, за класичною моделлю довіри, будуються на взаємності: кожен дбає про іншого — і може покластися на нього 2. У співзалежних ця взаємність порушена.
Як це виглядає в житті
Дружина щоранку дзвонить на роботу чоловікові, який «захворів» після пиятики. Чоловік скасовує всі плани, бо дружина ображається, коли його немає. Донька, вже доросла, живе так, щоб мамі «не стало гірше». Ззовні — турбота. Усередині — страх і виснаження.
Що з цим робити
- Помічайте свої потреби. Щодня запитуйте: що я зараз відчуваю? Чого хочу?
- Перестаньте рятувати. Дозвольте дорослій людині відповідати за свої вчинки.
- Вчіться межам — починаючи з малого «ні».
- Шукайте підтримку. Групи для родичів людей із залежностями, психотерапія.
- Якщо поруч людина із залежністю — читайте статтю «Чоловік п’є: що робити».
Часті запитання
Як відрізнити турботу від співзалежності?
Турбота не руйнує вас. Ви можете допомагати й водночас мати власне життя, відпочинок, межі. Співзалежність — коли без постійного «рятування» іншого ви не відчуваєте своєї цінності.
Чи можна вийти зі співзалежних стосунків?
Так. Допомагають психотерапія, групи підтримки для родичів людей із залежностями, поступове повернення уваги до власних потреб.
Джерела
- Bacon, I., McKay, E., Reynolds, F., & McIntyre, A. (2020). The lived experience of codependency: An interpretative phenomenological analysis. International Journal of Mental Health and Addiction, 18(3), 754–771. doi:10.1007/s11469-018-9983-8
- Rempel, J. K., Holmes, J. G., & Zanna, M. P. (1985). Trust in close relationships. Journal of Personality and Social Psychology, 49(1), 95–112. doi:10.1037/0022-3514.49.1.95Про здорову довіру й взаємність як протилежність контролю.
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
