Як підтримати дитину, коли мама служить?

Мама — військова медикиня. Вона поїхала, коли донька була в першому класі. Тато взяв на себе все. Але дівчинка почала погано спати, плакати без причини і питати, чи мама її ще любить.

Що кажуть дослідження

Ґрегорі Ґорман, Метью Ейде і Елізабет Гісл-Ґорман проаналізували звернення до лікарів дітей американських військових 1. Під час служби батьків у зоні бойових дій діти 3–8 років частіше потрапляли до лікарів через психічні і поведінкові проблеми — тривожність, проблеми з поведінкою, стрес. Найбільше зростання — у дітей старшого дошкільного віку і в сім’ях, де вдома залишався один із батьків.

Моллі Чартранд, Дебора Френк, Лора Вайт і Тімоті Шоуп вивчали дітей 18 місяців — 5 років у дитячих садках військової бази 2. Діти 3–5 років, чиї батьки були на службі, мали більше проблем із поведінкою, ніж однолітки, навіть з урахуванням стресу і депресії батька чи матері вдома.

Як це виглядає в житті

• Малюки: проблеми зі сном, регресія, страх розлуки з тим, хто лишився.
• Дошкільнята: примхи, агресія, «магічне мислення» — «мама поїхала, бо я поганий».
• Школярі: тривога, проблеми в школі, злість.
• Підлітки: відповідальність або бунт.
• Суспільні стереотипи: «як мама могла залишити дітей?» — і дитині, і мамі боляче.

Що робити

• Пояснюйте чесно і просто. «Мама захищає нас. Вона тебе любить».
• Говоріть про маму щодня. Фото, історії, її речі.
• Тримайте зв’язок. Відео, голосові, записані казки, листи.
• Тримайте рутини. Особливо сон і ранок.
• Запевняйте, що дитина не винна.
• Захищайте від осуду. Мама, яка служить, — не «погана мама».
• Подбайте про того, хто лишився вдома. Його стан — найважливіший для дитини.

Про розмову перед мобілізацією — «Як говорити з дитиною про мобілізацію батька чи матері?».