Як говорити з дитиною про мобілізацію батька чи матері?
Як пояснити дитині, що тато чи мама йде служити, як діти реагують на розлуку з батьком-військовим і що допомагає їм пережити очікування.
Мобілізація батька чи матері — сильний стрес для дитини. Дослідження Аніти Чандри з колегами на американських військових сім’ях показало, що діти військових мали більше емоційних труднощів, ніж однолітки, і що довша розлука і гірше психічне здоров’я батька, який лишився вдома, підвищували ризик. Дослідження Патриції Лестер з колегами виявило, що загальна тривалість служби батьків і психологічний стан обох батьків пов’язані з депресією і тривожністю дітей.
- Чесна, зрозуміла розмова допомагає дитині більше, ніж мовчання.
- Стан батька чи матері, які лишаються вдома, сильно впливає на дитину.
- Рутини, зв’язок з батьком і підтримка школи зменшують стрес.
Тато отримав повістку. Дорослі обговорюють це пошепки на кухні. А п’ятирічна донька відчуває, що щось змінилося, і починає погано спати і вередувати.
Що кажуть дослідження
Аніта Чандра, Сандрайя Лара-Сінісомо, Ліза Джейкокс та колеги вивчали понад 1500 дітей американських військових 11–17 років 1. Діти військових мали більше емоційних труднощів, ніж однолітки. Ризик зростав, коли:
- батько чи мати довше перебували на службі;
- батько, що лишався вдома, мав гірше психічне здоров’я;
- в сім’ї були проблеми з розподілом обов’язків вдома.
Діти розповідали і про труднощі після повернення батьків — звикання знову.
Патриція Лестер, Кеті Пітерсон, Джеймс Рівз та колеги вивчали дітей військових з батьками, які служили в зоні бойових дій 2. Загальна тривалість служби батьків протягом життя дитини пов’язувалася з тривожністю і депресією в дітей. Психологічний стан обох батьків — і того, хто служив, і того, хто залишався вдома, — впливав на самопочуття дітей.
Як це виглядає в житті
- Регресія в маленьких дітей: проблеми зі сном, страх розлуки.
- Тривога і злість у школярів.
- Підлітки беруть на себе більше відповідальності — або бунтують.
- Діти дуже чутливі до стану мами чи тата, які лишаються вдома.
Що робити
- Говоріть чесно і просто. Відповідно до віку, без жахливих деталей.
- Підготуйтеся разом. Спільні фото, речі тата, «скринька спогадів».
- Тримайте рутини. Передбачуваність заспокоює.
- Підтримуйте зв’язок. Дзвінки, голосові, листи, малюнки.
- Дбайте про себе. Ваш стан — головний чинник для дитини.
- Попередьте школу чи садочок. Вчителі можуть підтримати.
Більше — «Тато на війні: як підтримати дитину» і «Як підтримати дитину, коли мама служить?».
Часті запитання
Як сказати маленькій дитині, що тато йде служити?
Просто і чесно: «Тато йде захищати нашу країну. Він буде далеко, але буде дзвонити, коли зможе. Ми будемо разом чекати. Ти можеш сумувати, і я поруч». Не обіцяйте того, що не знаєте.
Що робити, якщо дитина постійно питає, чи тато повернеться?
Визнайте її страх, будьте чесними, але не лякайте: «Я теж за нього хвилююся. Він робить усе, щоб бути в безпеці. Ми не знаємо всього, але ми разом». Тримайте рутини і зв’язок.
Джерела
- Chandra, A., Lara-Cinisomo, S., Jaycox, L. H., Tanielian, T. та ін. (2010). Children on the Homefront: The Experience of Children From Military Families. Pediatrics, 125(1), 16–25. doi:10.1542/peds.2009-1180
- Lester, P., Peterson, K., Reeves, J., Knauss, L. та ін. (2010). The Long War and Parental Combat Deployment: Effects on Military Children and At-Home Spouses. Journal of the American Academy of Child & Adolescent Psychiatry, 49(4), 310–320. doi:10.1016/j.jaac.2010.01.003
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
