Як зрозуміти, що дитина має підвищену тривожність?
Тривожні розлади — одні з найпоширеніших психічних проблем у дітей. Як відрізнити звичайні хвилювання від тривожності, яка потребує допомоги, і що справді допомагає.
Підвищена тривожність — це коли страхи й хвилювання дитини надмірні для її віку, тривають тижнями й заважають жити: спати, ходити в школу, спілкуватися. Метааналіз Гільерме Поланчика з колегами показав, що тривожні розлади мають близько 6,5% дітей і підлітків у світі — це найпоширеніша група психічних розладів у цьому віці. Огляд Кокрейн підтвердив: когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) ефективно допомагає дітям з тривожністю.
- Тривожні розлади — найпоширеніші психічні розлади в дітей і підлітків.
- Ознака проблеми — надмірність, тривалість і вплив на повсякденне життя.
- Когнітивно-поведінкова терапія — метод з найкращою доказовою базою.
Дитина щоранку скаржиться на біль у животі перед школою. Не може заснути, бо «а раптом щось станеться з мамою». Ставить безліч запитань, щоб переконатися, що все буде добре. Це характер чи тривожність?
Що кажуть дослідження
Гільерме Поланчик і колеги об’єднали дані десятків досліджень з різних країн 1. Тривожні розлади мали приблизно 6,5% дітей і підлітків — більше, ніж будь-які інші психічні розлади в цьому віці. Тобто в кожному класі може бути одна-дві дитини з клінічною тривожністю.
Огляд Кокрейн під керівництвом Енн Джеймс проаналізував десятки клінічних досліджень 2. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагала дітям частіше позбутися тривожного розладу, ніж очікування в черзі чи звичайна підтримка. КПТ вчить дитину розпізнавати тривожні думки, поступово стикатися зі страхами і справлятися з тілесними відчуттями.
Як це виглядає в житті
Ознаки підвищеної тривожності:
- надмірні хвилювання про школу, здоров’я, безпеку рідних, майбутнє;
- тілесні скарги без медичної причини: біль у животі, голові, нудота;
- проблеми зі сном: важко заснути, кошмари, бажання спати з батьками;
- уникнення: відмова ходити в школу, на гуртки, до друзів;
- постійні запитання для заспокоєння;
- перфекціонізм, страх помилки;
- дратівливість, сльози, «прилипання» до батьків.
Різниця між звичайним страхом і тривожністю — у надмірності, тривалості (тижні й місяці) і впливі на життя.
Що робити
- Визнайте тривогу, не посилюючи її. «Я бачу, що тобі страшно. Я впевнений(-а), що ти впораєшся».
- Не допомагайте уникати. Якщо дозволяти не ходити в школу через тривогу, вона росте. Краще — маленькі кроки.
- Не давайте безкінечних запевнень. Одна відповідь — так. Двадцята — вже підживлює тривогу.
- Вчіть заспокоюватися. Дихальні вправи, режим, рух.
- Працюйте над своєю тривогою. Діти вчаться на вашому прикладі.
- Зверніться до фахівця, якщо тривога заважає жити кілька тижнів. Шукайте психолога, який працює в КПТ з дітьми. Див. «Фахівці».
Якщо тривога з’явилася після травматичних подій — читайте «Як зрозуміти, що дитина переживає наслідки травматичних подій?».
Часті запитання
Чи передається тривожність від батьків?
Частково — через гени і через приклад. Тривожні батьки можуть ненавмисно посилювати уникнення в дитини. Робота з власною тривогою допомагає і дітям.
Чи потрібні дітям ліки від тривоги?
Зазвичай починають з психотерапії. Ліки можуть розглядатися при важкій тривожності — рішення ухвалює дитячий психіатр разом з батьками.
Джерела
- Polanczyk, G. V., Salum, G. A., Sugaya, L. S., Caye, A., & Rohde, L. A. (2015). Annual Research Review: A meta-analysis of the worldwide prevalence of mental disorders in children and adolescents. Journal of Child Psychology and Psychiatry, 56(3), 345–365. doi:10.1111/jcpp.12381
- James, A. C., Reardon, T., Soler, A., James, G., & Creswell, C. (2020). Cognitive behavioural therapy for anxiety disorders in children and adolescents. Cochrane Database of Systematic Reviews, 11, CD013162. doi:10.1002/14651858.CD013162.pub2
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
