Як розвивати психологічну стійкість?
Стійкість — не вроджена «броня», а процес, який можна розвивати. Пояснюємо, як науковці визначають резильєнтність, на чому вона тримається і що допомагає її зміцнювати.
Психологічна стійкість (резильєнтність, resilience) — здатність людини адаптуватися і відновлюватися після стресу, травми чи втрат, зберігаючи або повертаючи здатність жити повноцінно.
Усі терміниПсихологічна стійкість (резильєнтність) — це здатність адаптуватися й відновлюватися після труднощів. Міждисциплінарна група Стівена Саутвіка, Джорджа Бонанно, Енн Мастен та інших підкреслює: стійкість — не риса, яку або маєш, або ні, а динамічний процес, що залежить від людини, її стосунків і середовища. Бонанно показав, що стійкість — найчастіша реакція на важкі події. Її зміцнюють підтримка близьких, відчуття контролю, гнучкість мислення, турбота про тіло і сенс.
- Стійкість — не броня, а здатність відновлюватися, і вона поширена.
- Вона залежить не лише від людини, а й від стосунків і середовища.
- Стійкість можна розвивати через зв’язки, сенс, гнучкість і турботу про себе.
Що це таке
Психологічна стійкість — це здатність «гнутися, але не ламатися»: переживати важкі події, відчувати біль і поступово відновлюватися. Англійською — resilience, від латинського «відскакувати назад».
Стійкість — не відсутність страждань. Це здатність повертатися до життя після них.
Звідки поняття
Науковий інтерес до стійкості почався з досліджень дітей, які росли у важких умовах, але добре розвивалися. Енн Мастен назвала це «звичайним дивом». Пізніше дослідження поширилися на дорослих після травм, втрат, війн і катастроф.
Що кажуть дослідження
Стівен Саутвік, Джордж Бонанно, Енн Мастен, Кетрін Пантер-Брік і Рейчел Єгуда — провідні дослідники стійкості з різних галузей — обговорили, як її розуміти 1. Вони погоджуються:
- стійкість — процес, а не риса: людина може бути стійкою в одній ситуації і вразливою в іншій;
- вона залежить від багатьох рівнів: генів, біології, особистості, сім’ї, громади, культури;
- її можна розвивати.
Джордж Бонанно показав, що стійкість — найпоширеніша реакція на втрати й травми 2. Більшість людей не розвиває тривалих розладів. Шляхи до стійкості різні, і деякі з них можуть виглядати несподівано — наприклад, гумор чи навіть деяке «самозвеличення».
На чому тримається стійкість
- Стосунки. Підтримка близьких — найсильніший фактор.
- Відчуття контролю. Віра, що можеш на щось впливати.
- Гнучкість мислення. Здатність подивитися на ситуацію з різних боків.
- Регуляція емоцій. Уміння заспокоюватися і не застрягати.
- Сенс і цінності. Розуміння, заради чого жити і діяти.
- Турбота про тіло. Сон, рух, харчування.
- Оптимізм, але реалістичний. Надія без заперечення труднощів.
Що з цим робити
- Бережіть зв’язки. Навіть короткі контакти з людьми підживлюють стійкість.
- Робіть те, що можете контролювати. Маленькі справи повертають відчуття впливу.
- Тренуйте гнучкість: «Як ще можна на це подивитися?»
- Регулюйте емоції. Див. «Як заспокоїтися під час сильних емоцій?».
- Шукайте сенс. Допомога іншим, волонтерство, віра, творчість.
- Дбайте про тіло.
- Просіть допомоги. Звернення до фахівця — теж прояв стійкості.
Про стійкість у контексті війни — «Як повернути відчуття безпеки та стабільності після війни?».
Часті запитання
Стійка людина не відчуває болю?
Ні. Стійкі люди теж сумують, бояться, плачуть. Різниця в тому, що вони поступово відновлюються і зберігають здатність жити далі.
Чи можна розвинути стійкість у дорослому віці?
Так. Стійкість — не вроджена риса, а набір ресурсів і навичок, які можна зміцнювати в будь-якому віці.
Джерела
- Southwick, S. M., Bonanno, G. A., Masten, A. S., Panter-Brick, C., & Yehuda, R. (2014). Resilience definitions, theory, and challenges: Interdisciplinary perspectives. European Journal of Psychotraumatology, 5, 25338. doi:10.3402/ejpt.v5.25338
- Bonanno, G. A. (2004). Loss, trauma, and human resilience: Have we underestimated the human capacity to thrive after extremely aversive events?. American Psychologist, 59(1), 20–28. doi:10.1037/0003-066X.59.1.20
Evidence-based · Human-centered · Practical — як ми пишемо і перевіряємо матеріали.
Стаття має освітній характер і не замінює консультації фахівця. Ми цитуємо першоджерела й оновлюємо текст, коли з’являються нові дані. Помітили неточність? Напишіть нам — див. редакційну політику.
