Як підтримати дитину під час повітряної тривоги?

Сирена посеред ночі. Ви хапаєте дитину, сонну й налякану, і біжите в коридор чи укриття. Вона тремтить і питає: «Мамо, нас уб’ють?» Що сказати? Що зробити?

Що кажуть дослідження

Енн Мастен і Анжела Нараян узагальнили дослідження дітей, які пережили війни, катастрофи й теракти 1. Вони показали: реакції дітей залежать не лише від того, що вони пережили, а й від того, що відбувається навколо них:

• чи поруч надійні дорослі;
• як ці дорослі справляються зі своїм стресом;
• чи збережено звичні ритуали, школу, гру;
• чи є підтримка громади.

Найкращий захист для дитини — стабільний, спокійний дорослий.

Стіван Гобфолл і колеги виділили п’ять основ підтримки після масових травматичних подій 2: відчуття безпеки, заспокоєння, відчуття, що можеш щось зробити, зв’язок з іншими і надія. Вони працюють і для дітей.

Як це виглядає в житті

Діти реагують на тривоги по-різному залежно від віку:

• малюки: плач, «прилипання», проблеми зі сном, регрес;
• дошкільнята: страхи, питання «чому», ігри у війну, істерики;
• школярі: тривога, біль у животі, проблеми з концентрацією;
• підлітки: дратівливість, відсторонення, бравада або підвищена тривога.

Усе це — нормальні реакції на ненормальні обставини.

Що робити під час тривоги

• Ваш спокій — перший. Діти зчитують ваші емоції. Зробіть кілька повільних видихів, перш ніж говорити.
• Чіткий план. Дитина знає: сирена — йдемо в коридор чи укриття, беремо рюкзак. Передбачуваність зменшує страх.
• «Тривожна валізка» дитини: улюблена іграшка, ліхтарик, книжка, перекус, вода. Допоможе наш чекліст тривожної валізи.
• Тілесний контакт. Обійми, рука в руці.
• Відволікання. Ігри, пісні, казки, загадки в укритті.
• Дихання разом. «Подуймо на свічку», «надуймо кульку» — наші дихальні вправи для дітей.
• Прості слова. «Ми в безпечному місці. Я поруч. Коли тривога закінчиться, ми підемо спати».

Після тривоги

• Поверніться до ритуалу: вода, обійми, коротка казка.
• Дайте висловитися. Можна малювати, гратися, говорити.
• Не забороняйте ігри у війну. Через гру діти переробляють досвід.
• Стежте за собою. Ваш відпочинок — частина безпеки дитини.

Якщо страх не минає тижнями, дитина перестає гратися, погано спить або повертається до раніших етапів розвитку — зверніться до дитячого психолога. Див. «Як зрозуміти, що дитина переживає наслідки травматичних подій?». Дитяча гаряча лінія — 116 111.